призначати зустріч
×

Хартія прав пацієнтів

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Стосується пацієнтів: тих, хто отримує медичні послуги за медичним страхуванням, тих, хто користується послугами приватного сектору охорони здоров’я, а також тих, хто не є застрахованим.

ПРАВА ПАЦІЄНТА

  1. Право на охорону здоров’я (ч. 1 ст. 68 Конституції Республіки Польща від 2 квітня 1997 р. (Законодавчий вісник № 78, поз. 483, з наступними змінами).
  2. Оператором послуги та адміністратором персональних даних є: Супрадент Агата Грабовська-Бялий вул. Собеського 7, 96-330 Puszcza Mariańska
  3. Адреса електронної пошти оператора: supradentradziwillow@gmail.com
  4. Право на інтимність і повагу до особистої гідності під час надання медичних послуг (п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону “Про заклади охорони здоров’я”; ч. 1 ст. 36 Закону “Про медичну і стоматологічну професії”).
  5. Право померти в мирі та з гідністю (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про заклади охорони здоров’я”).
  6. Право (пацієнта або його законного представника) бути поінформованим лікарем про стан свого здоров’я, діагноз, запропоновані та можливі методи діагностики і лікування, передбачувані наслідки їх застосування або відмови від них, результати лікування, прогноз. Лікар може бути звільнений від цього обов’язку лише на прохання пацієнта. Лікар може надавати вищезазначену інформацію іншим особам лише за згодою пацієнта (ч. 1 – 3 ст. 31 Закону “Про професії лікаря і стоматолога”; п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону “Про заклади охорони здоров’я”).
  7. Право дати згоду на обстеження або на надання інших медичних послуг після належного інформування лікарем. Якщо інше не передбачено чинним законодавством, згода пацієнта може бути надана усно або навіть через таку поведінку пацієнта, яка поза всяким сумнівом свідчить про його бажання пройти запропоновану лікарем медичну процедуру (ч. 1 і 7 ст. 32 Закону “Про професію лікаря і лікаря-стоматолога”; п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону “Про заклади охорони здоров’я”).
  8. Право на письмову згоду на хірургічне втручання або на застосування методу лікування чи діагностики, що становить підвищений ризик для пацієнта (ч. 1 ст. 34 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
  9. Право дати письмову згоду (а в разі неможливості дати згоду в зазначеній формі – усну згоду, надану в присутності двох свідків) на участь у медичному експерименті після отримання інформації про: мету, методи та умови проведення експерименту, очікувану терапевтичну або пізнавальну користь, ризики та можливість відмовитися від участі в експерименті на будь-якій стадії експерименту. У разі, якщо негайне припинення експерименту може спричинити небезпеку для життя або здоров’я учасника, лікар зобов’язаний повідомити його про це (ст. 24, ч. 1 ст. 25 Закону “Про професію лікаря і лікаря-стоматолога”).
  10. Право вільно надавати інформовану згоду в письмовій формі на участь у клінічному випробуванні (а в разі неможливості надання згоди у вищезазначеній формі, усна згода, надана в присутності щонайменше двох свідків, вважається рівноцінною), будучи заздалегідь поінформованим про характер, значення, наслідки та ризики клінічного випробування. Учасник клінічного дослідження може вийти з клінічного дослідження в будь-який час без шкоди для себе (ст. 37 b абз. 2 п. 2, ст. 37 f Закону від 6 вересня 2001 р.). – Фармацевтичний закон (Дз. У. від 2004 р. № 53, поз. 533, з наступними змінами), далі – “Фармацевтичний закон”).
  11. Право заперечувати проти вилучення клітин, тканин і органів після смерті і відкликати це заперечення в будь-який час (ст. 5 і 6 Закону від 1 липня 2005 р. про вилучення, зберігання і трансплантацію клітин, тканин і органів (Законодавчий вісник № 169, поз. 1411), далі – “Закон про трансплантацію”).
  12. Право на кімнату та харчування відповідно до стану здоров’я пацієнта в закладах охорони здоров’я, призначених для осіб, які потребують цілодобового або цілоденного перебування (п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про заклади охорони здоров’я”).
  13. Право на додатковий сестринський догляд, що надається родичем або іншою особою, призначеною пацієнтом, у закладах охорони здоров’я (п. 1 ч. 3 ст. 19 Закону України “Про заклади охорони здоров’я”).
  14. Право контактувати особисто, телефоном або листуванням із сторонніми особами в закладах охорони здоров’я. Однак особистий контакт може бути обмежений у разі надзвичайної епідемічної ситуації або через стан інших пацієнтів у лікарні. Керівник закладу охорони здоров’я або уповноважений лікар може обмежити право на особистий контакт із зовнішніми особами, включаючи догляд за пацієнтом з боку родича або іншої особи, призначеної пацієнтом (п. 2 ч. 3 ст. 19 та ч. 5 ст. 19 Закону “Про заклади охорони здоров’я”).
  15. Право на душпастирську опіку в закладах охорони здоров’я (п. 3 ч. 3 ст. 19 Закону “Про заклади охорони здоров’я”).
  16. Право визначати особу або установу, яку заклад охорони здоров’я зобов’язаний негайно повідомити у разі погіршення стану здоров’я пацієнта, що загрожує життю, або у разі смерті пацієнта (ч. 2 ст. 20 Закону “Про заклади охорони здоров’я”).
  17. Право на виписку зі стаціонару, коли стан здоров’я пацієнта не вимагає подальшого лікування в стаціонарі або за власним бажанням пацієнта – в такій ситуації пацієнт має право на інформацію про можливі наслідки припинення лікування в стаціонарі. При виписці пацієнт має право отримати оригінал і одну копію Інформаційного листа про лікування в лікарні із зазначенням діагнозу польською мовою (ст. 22 Закону “Про заклади охорони здоров’я”, § 16 ч. 1, ч. 2 п. 1 Розпорядження Міністра охорони здоров’я від 21 грудня 2006 р. про види та обсяг медичної документації в закладах охорони здоров’я та порядок її обробки (Законодавчий вісник № 247, поз. 1819), надалі – “Розпорядження про медичну документацію”).
  18. Право заперечувати особисто або через законного представника проти проведення розтину в закладах охорони здоров’я (ч. 3 ст. 24 Закону “Про заклади охорони здоров’я”).
  19. Право на доступ до медичної документації на вимогу пацієнта, законного представника пацієнта або особи, уповноваженої пацієнтом, а в разі смерті пацієнта – особи, уповноваженої пацієнтом на отримання медичної документації в разі смерті пацієнта у формі, зокрема: ознайомлення в закладі охорони здоров’я або шляхом виготовлення виписок, копій, витягів за плату (ст. 18 Закону “Про заклади охорони здоров’я”; § 52 Розпорядження про медичну документацію).
  20. Право на захист даних, що містяться в медичній документації та інших даних, пов’язаних з наданням медичних послуг (ст. 27 Закону від 29 серпня 1997 р. про захист персональних даних (Законодавчий вісник 2002 р., № 101, поз. 926, з наступними змінами); ст. 18 ч. 2 Закону про заклади охорони здоров’я; § 52 ч. 2 Положення про медичну документацію).
  21. Право на збереження в таємниці інформації про пацієнта, отриманої медичними працівниками у зв’язку із здійсненням ними професійної діяльності, за винятками, передбаченими законом (ст. 40 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”; ст. 21 Закону “Про професію медичної сестри і акушерки”; ст. 29 Закону “Про лабораторну діагностику”).
  22. Право зберігати цінності в депозитарії закладів охорони здоров’я, призначених для осіб, які потребують цілодобового або цілоденного медичного обслуговування (стаття 19b Закону “Про заклади охорони здоров’я”).
  23. Право бути поінформованим лікарем і стоматологом про реальну можливість отримання медичних послуг у іншого лікаря або в іншому закладі охорони здоров’я, якщо лікар відмовив у наданні послуги (ч. 2 ст. 38 Закону “Про лікарські професії”).
  24. Право бути поінформованим лікарем і стоматологом про реальну можливість отримання медичних послуг у іншого лікаря або в іншому закладі охорони здоров’я, якщо лікар відмовив у наданні послуги (ч. 2 ст. 38 Закону “Про лікарські професії”).
  25. Право на доступ до інформації про права пацієнта в закладі охорони здоров’я. Медична сестра, акушерка зобов’язана проінформувати пацієнта про його/її права. (ч. 6 ст. 19 Закону “Про заклади охорони здоров’я”; ст. 20 Закону “Про сестринську та акушерську справу”).
  26. Право на доступ до інформації про права пацієнта в закладі охорони здоров’я. Медична сестра, акушерка зобов’язана проінформувати пацієнта про його/її права. (ч. 6 ст. 19 Закону “Про заклади охорони здоров’я”; ст. 20 Закону “Про сестринську та акушерську справу”).
  27. Право подати скаргу на медсестру та акушерку до омбудсмена з питань професійної відповідальності при компетентній палаті медсестер та акушерок у разі підозри на поведінку, що суперечить принципам професійної етики, а також у разі винного порушення положень, що стосуються практики професії медсестри та акушерки (ст. 38 Закону від 19 квітня 1991 р. “Про самоврядування медсестер та акушерок” (Законодавчий вісник № 91, поз. 178, з наступними змінами та доповненнями)).
  28. Право подати скаргу на лікаря-лаборанта до дисциплінарного омбудсмена при Національній палаті лікарів-лаборантів у разі підозри у вчиненні ним дій, що суперечать правилам професійної етики або нормативно-правовим актам, що регулюють здійснення лабораторно-діагностичної діяльності (ч. 1 ст. 56 Закону “Про лабораторну діагностику”).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Стосується пацієнтів, які користуються на основі рівного доступу медичними послугами, що фінансуються з державних коштів, на умовах і в обсязі, визначених Законом від 27 серпня 2004 р. “Про медичні послуги, що фінансуються з державних коштів” (Законодавчий вісник № 210, поз. 2135, з наступними змінами), надалі – “Закон про пільги”.

Розділ 1
ПРАВА ПАЦІЄНТІВ У ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, НАПРИКЛАД, В АМБУЛАТОРІЯХ, ЦЕНТРАХ ЗДОРОВ’Я, КОНСУЛЬТАТИВНИХ ЦЕНТРАХ, ПОЛІКЛІНІКАХ, АМБУЛАТОРІЯХ
ЯК ПАЦІЄНТ ЗА МЕДИЧНИМ СТРАХУВАННЯМ ВИ МАЄТЕ ПРАВО:

  1. Ви можете вибрати і змінити свого лікаря, медсестру та акушерку первинної медичної допомоги з числа лікарів, медсестер і акушерок, які входять в систему медичного страхування. Така зміна може відбуватися не більше двох разів на календарний рік, а в разі кожної наступної зміни Ви зобов’язані сплатити внесок у розмірі 80 злотих. Це не стосується зміни місця проживання та ситуації, коли обраний лікар, медсестра та акушерка первинної медичної допомоги припиняє надавати медичні послуги, а також з інших причин, незалежних від Вашої волі, із застереженнями, що випливають із чинних положень законодавства (ст. 28 п. 1 Закону “Про пільги”).
  1. Вибір лікаря-стоматолога з числа лікарів-стоматологів, які уклали договори про надання медичних послуг з Національним фондом здоров’я із застереженнями, передбаченими чинним законодавством (ч. 1 ст. 31 Закону про пільги).
  2. Медичні послуги стоматолога та стоматологічні матеріали, що використовуються при наданні цих послуг, кваліфікуються як гарантовані пільги (стаття 31(2) Закону про пільги).
  3. Якщо ви вагітна жінка або перебуваєте в післяпологовому періоді, ви маєте право на додаткові медичні послуги стоматолога та стоматологічні матеріали, що використовуються при наданні цих послуг, які кваліфікуються як гарантовані пільги для цих осіб (стаття 31(3) Закону про пільги).
  4. Вибір постачальника послуг амбулаторного спеціаліста з числа тих, хто уклав договір про медичне обслуговування з Національним фондом здоров’я із застереженнями, що випливають із чинного законодавства (ст. 29 Закону про пільги).
  5. Амбулаторні послуги спеціалістів, що фінансуються з державних коштів, надаються на підставі направлення від лікаря медичного страхування. Вищезгадане направлення не є обов’язковим для отримання послуг:
  6. 1) гінеколог та акушер;
  7. 2) стоматолог;
  8. 3) дерматолог;
  9. 4) венеролог;
  10. 5) онколог;
  11. 6) офтальмолог;
  12. 7) психіатр;
  13. 8) для людей з туберкульозом;
  14. 9) для ВІЛ-інфікованих осіб;
  15. 10) для інвалідів війни та бойових дій, репресованих і ветеранів війни; для цивільних незрячих жертв війни;
  16. 11) для осіб, залежних від алкоголю, наркотичних засобів та психотропних речовин, – в частині лікування наркозалежності;
  17. 12) для військовослужбовця або працівника, який має на це право, у зв’язку з лікуванням травм або захворювань, отриманих під час виконання завдань за межами країни (ч. 1 і 2 ст. 57 Закону про соціальні виплати).
  18. Надання терапевтичної реабілітації у постачальника, який уклав договір з Національним фондом охорони здоров’я про надання медичних послуг на підставі направлення лікаря медичного страхування (ст. 59 Закону про виплати)
  19. Забезпечення медичними виробами, які є ортопедичними виробами та допоміжними засобами, за призначенням лікаря медичного страхування або фельдшера медичного страхування (ст. 40 ч. 1 Закону про страхові виплати).
  20. Реєстрація у медичного працівника, зокрема: особисто, через третіх осіб та по телефону (§12 додатку до Розпорядження Міністра охорони здоров’я від 6 жовтня 2005 р. про загальні умови договорів про надання медичних послуг (Законодавчий вісник № 197, поз. 1643)).
  21. У разі невідкладного стану отримувати негайну медичну допомогу в необхідному обсязі також у медичного працівника, який не уклав договір про надання медичних послуг з Національним фондом здоров’я (ч. 1 ст. 19 Закону про соціальні виплати).
  22. Допомога на охорону здоров’я на умовах і в обсязі, передбачених для застрахованих осіб, якщо ви не є застрахованою особою і перебуваєте в період вагітності, пологів та післяпологового періоду (абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону про допомогу).
  23. Проїзд санітарним транспортом (в т.ч. повітряним) – за розпорядженням лікаря медичного страхування або фельдшера медичного страхування, до найближчого медичного закладу, що надає послуги у відповідному обсязі, і назад: у випадках – безкоштовно:
  24. 1) необхідність негайного звернення до медичного закладу;
  25. 2) Крім того, на підставі розпорядження лікаря медичного страхування або фельдшера медичного страхування Ви маєте право на безкоштовний проїзд санітарним транспортом – у разі порушення опорно-рухового апарату, що перешкоджає користуванню громадським транспортом, з метою лікування – до найближчого медичного закладу, що надає послуги у відповідному обсязі, і назад (ст. 41 ч. 1 і 2 Закону про соціальні виплати).
  26. Довідки та медичні висновки видаються безкоштовно, якщо вони пов’язані з: подальшим лікуванням, реабілітацією, непрацездатністю, продовженням навчання, участю дітей, учнів, студентів педагогічних навчальних закладів та студентів у спортивних заходах та організованому відпочинку, а також ті, що видаються з метою отримання соціальної допомоги, встановлення інвалідності або отримання допомоги по догляду (ст. 16 ч. 1 п. 1 Закону про пільги).

Розділ 2
ПРАВА ПАЦІЄНТА В ЛІКАРНІ

ЯК ПАЦІЄНТ ЗА МЕДИЧНИМ СТРАХУВАННЯМ ВИ МАЄТЕ ПРАВО:

  1. Вибір лікарні з числа тих, які уклали договір про надання медичних послуг з Національним фондом охорони здоров’я із застереженнями відповідно до чинного законодавства (ст. 30 Закону про пільги).
  1. Госпіталізація до лікарні, яка уклала договір про медичне обслуговування з Національним фондом здоров’я, на підставі направлення (будь-якого) лікаря, стоматолога або фельдшера, якщо мета лікування не може бути досягнута шляхом амбулаторного лікування відповідно до списку очікування, встановленого на основі медичних критеріїв (ст. 58, ст. 20 – 23 Закону про пільги).
  2. Надання тобі медичних послуг без необхідного направлення – у невідкладних випадках (наприклад, нещасний випадок, отруєння, пологи, стан, що загрожує життю або здоров’ю), у вищезгаданому стані ти також маєш право без зволікання отримати медичні послуги в необхідному обсязі також у медичного працівника, який не уклав договір про надання медичних послуг з Національним фондом здоров’я (ч. 1 ст. 19, ст. 60 Закону “Про послуги”).
  3. Проїзд санітарним транспортом (в т.ч. повітряним) – за розпорядженням лікаря медичного страхування або фельдшера медичного страхування до найближчого медичного закладу, що надає послуги у відповідному обсязі, і назад безкоштовно, у випадках, передбачених законодавством:
  4. 1) необхідність негайного звернення до медичного закладу;
  5. 2) що пов’язано з необхідністю підтримувати безперервність лікування.
  6. Крім того, Ви маєте право на підставі розпорядження лікаря медичного страхування або фельдшера медичного страхування на безкоштовний проїзд на санітарному транспорті – у разі порушення опорно-рухового апарату, що перешкоджає користуванню громадським транспортом, з метою лікування – до найближчого медичного закладу, що надає послуги у відповідному обсязі, і назад (ст. 41 ч. 1 і 2 Закону про соціальні виплати).
  7. Дайте згоду (на додаток до згоди лікаря) на участь інших осіб, окрім медичного персоналу, необхідних з огляду на вид медичної допомоги, що вам надається (ст. 36 ч. 2 Закону про лікарські професії).
  8. Згода на участь під час надання вам медичних послуг: студентів-медиків, лікарів та іншого медичного персоналу, у випадку демонстрацій суто дидактичного характеру, якщо ви є пацієнтом клініки, лікарні медичної академії, медичного науково-дослідного підрозділу або будь-якого іншого підрозділу, уповноваженого навчати вищезазначених осіб (ст. 36(4) Закону про медичні професії).
  9. Вимагати від лікаря (який надає вам медичні послуги) консультації компетентного спеціаліста або організації консиліуму лікарів у разі виникнення діагностичних або терапевтичних сумнівів, якщо вищезгаданий лікар вважає це виправданим з огляду на вимоги медичних знань (ст. 37 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
  10. Безкоштовні ліки та медичні матеріали, необхідні для надання вам медичних послуг, якщо вони необхідні для виконання послуги (стаття 20(1)(2) Закону про медичні заклади; стаття 35 Закону про пільги).
  11. Довідки та медичні висновки видаються безкоштовно, якщо вони пов’язані з: подальшим лікуванням, реабілітацією, непрацездатністю, продовженням навчання, участю дітей, учнів, студентів педагогічних навчальних закладів та студентів у спортивних заходах та організованому відпочинку, а також ті, що видаються з метою отримання соціальної допомоги, встановлення інвалідності або отримання допомоги по догляду (ст. 16 ч. 1 п. 1 Закону про пільги).

Розділ 3
ПРАВА ПАЦІЄНТА В ПСИХІАТРИЧНІЙ ЛІКАРНІ

1. ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ ЗА ЗГОДОЮ ПАЦІЄНТА

  1. Госпіталізація особи, яка страждає на психічний розлад, до психіатричного закладу здійснюється за її письмовою згодою на підставі дійсного направлення до такого закладу, якщо лікар, призначений для цього, після особистого огляду особи встановить показання для госпіталізації. З іншого боку, у невідкладних випадках, зокрема, коли неможливо отримати медичну допомогу до звернення до лікарні, особа з психічним розладом може бути госпіталізована до психіатричної лікарні, за її письмовою згодою, без направлення (ч. 1 ст. 22 та ч. 1а ст. 22 Закону від 19 серпня 1994 р. “Про охорону психічного здоров’я” (Законодавчий вісник № 111, поз. 535, з наступними змінами), далі – “Закон про охорону психічного здоров’я”).
  2. Якщо госпіталізація до психіатричного закладу стосується повнолітньої особи, яка є повністю недієздатною і здатна давати згоду, необхідна також згода цієї особи на госпіталізацію. У разі суперечливих заяв про госпіталізацію до психіатричного закладу від пацієнта та його законного представника, згоду на госпіталізацію надає суд з питань опіки та піклування, юрисдикція якого поширюється на місце проживання особи (ч. 4 ст. 22 Закону “Про психіатричну допомогу”).

2. ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ БЕЗ ЗГОДИ ПАЦІЄНТА

  1. Госпіталізація до психіатричного закладу психічно хворої особи або недієздатної особи, яка не може дати згоду на госпіталізацію до психіатричного закладу та лікування, здійснюється з дозволу суду, юрисдикція якого поширюється на місце проживання такої особи, або органу опіки та піклування. У невідкладних випадках госпіталізація до психіатричного закладу може бути здійснена без попереднього дозволу суду з питань опіки та піклування. У такому випадку лікар, який госпіталізує, зобов’язаний, якщо це можливо, отримати письмовий висновок іншого лікаря, якщо це можливо, психіатра, або письмовий висновок психолога (ч. 2 і 2а ст. 22 Закону про психічне здоров’я).
  1. Психічно хвора особа може бути поміщена до психіатричної лікарні без згоди, передбаченої статтею 22 Закону про психічне здоров’я, тільки якщо її поведінка в минулому свідчить про те, що через свою хворобу вона безпосередньо загрожує своєму життю або життю чи здоров’ю інших осіб (ч. 1 ст. 23 Закону про психічне здоров’я).
  2. Рішення про госпіталізацію до психіатричної лікарні приймає призначений для цього лікар після особистого огляду пацієнта (з повідомленням про причини огляду) і консультації, якщо це можливо, з другим психіатром або психологом. Цей лікар зобов’язаний пояснити пацієнтові причини госпіталізації без його згоди та повідомити йому про його права (статті 21(2), 23(2) і 23(3) Закону про психіатричну допомогу).
  3. Госпіталізація до психіатричної лікарні вимагає схвалення керівника лікарні (лікаря, який відповідає за відділення) протягом 48 годин з моменту госпіталізації. Керівник лікарні зобов’язаний повідомити суд з питань опіки та піклування за місцем знаходження лікарні протягом 72 годин з моменту госпіталізації (ч. 4 ст. 23 Закону про психічне здоров’я).
  4. Провадження в суді з питань опіки припиняється, якщо пацієнт, який був госпіталізований без його згоди, згодом дав згоду на перебування в цьому закладі після того, як його вислухали (ст. 26 Закону про психічне здоров’я).

3. ПІД ЧАС ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ВИ, ЯК ПАЦІЄНТ, МАЄТЕ НА ЦЕ ПРАВО:

  1. Безкоштовні медичні послуги у сфері охорони психічного здоров’я, а також на безкоштовні лікарські засоби, вироби медичного призначення та допоміжні засоби, якщо ви є психічно хворим (із зазначенням психічних розладів) або розумово відсталим, навіть якщо ви не є застрахованою особою (ч. 1 і 2 ст. 10, пп. “а” і “б” ч. 1 ст. 3 Закону про психічне здоров’я).
  1. Щоб медичні працівники, обираючи вид і методи лікування, враховували не тільки цілі вашого здоров’я, але й ваші інтереси та інші особисті інтереси, а також прагнули досягти поліпшення стану вашого здоров’я найменш обтяжливим для вас способом (ст. 12 Закону про психіатричну допомогу).
  2. Спілкуватися без обмежень з родиною та іншими особами (стаття 13 Закону про психічне здоров’я).
  3. Не контролювати вашу кореспонденцію (стаття 13 Закону про психічне здоров’я).
  4. Отримати допомогу в захисті своїх прав як пацієнта, зокрема:Зустрічатися з Уповноваженим у справах пацієнтів психіатричної лікарні в умовах, що забезпечують свободу вираження поглядів, не пізніше 7 днів з дня повідомлення про таку необхідність;Подавати усні та письмові скарги в тій мірі, в якій були порушені ваші права, і бути поінформованим про вирішення справи, про яку ви повідомили;Бути поінформованим про вирішення справи, про яку ви повідомили (ст. 10а, пп. 1 і 4 Закону про психічне здоров’я).
  5. Отримати дозвіл від лікаря на перебування поза лікарнею протягом певного періоду часу без виписки з лікарні (перепустку), якщо це не загрожує вашому життю або життю і здоров’ю інших осіб (стаття 14 Закону про психічне здоров’я).
  6. Незбереження ваших свідчень, у тому числі зізнання у скоєнні кримінального злочину, у протоколах обстеження або лікування (розділ 51 Закону про психічне здоров’я).
  7. Лікар ознайомлює вас із запланованим лікуванням (§ 33 (2) Закону про психічне здоров’я).
  8. Дайте свою окрему згоду або згоду свого законного представника на медичні послуги, які становлять підвищений ризик, такі як:
  9. (1) Підпотилична або люмбальна пункція, що виконується для збору спинномозкової рідини або введення ліків;
  10. 2) лікування коматозними методами (атропінова кома, інсулінова кома);
  11. 3) електросудомна терапія.
  12. Ви також маєте право отримати від лікаря інформацію про передбачувані наслідки перерахованих вище медичних послуг (§ 1 і § 2 Розпорядження Міністра охорони здоров’я і соціального забезпечення від 4 серпня 1995 р. про перелік медичних послуг, що вимагають окремої згоди пацієнта або його законного представника (Законодавчий вісник № 100, поз. 503)).
  13. Щоб вас попередили про застосування до вас прямого примусового заходу до того, як він буде застосований, і щоб під час застосування прямого примусового заходу медичний персонал приділяв особливу увагу вашому благополуччю (ч. 4 ст. 18 Закону про психічне здоров’я).
  14. Прямий примус у вигляді знерухомлення або ізоляції, призначений лікарем, не може тривати довше 4 годин. Однак, у разі необхідності, лікар, після особистого огляду особи, може продовжити іммобілізацію ще на 6 годин (§ 9 ч. 2 Розпорядження Міністра охорони здоров’я і соціального забезпечення від 23 серпня 1995 р. про порядок застосування прямого примусу (Законодавчий вісник № 103, поз. 514), надалі – “Розпорядження про порядок застосування прямого примусу”).
  15. Короткочасне звільнення від іммобілізації з метою зміни положення або задоволення фізіологічних і гігієнічних потреб, щонайменше кожні 4 години (§14(1)(2) Положення про застосування прямого обмеження свободи).
  16. Особи, які здійснюють діяльність відповідно до Закону про психічне здоров’я, зобов’язані зберігати таємницю про все, що їм стало відомо у зв’язку з виконанням діяльності, передбаченої Законом про психічне здоров’я, за винятком ситуацій, зазначених у вищезгаданому законі, в яких такі особи звільняються від дотримання таємниці (ст. 50 Закону про психічне здоров’я).
  17. Реабілітаційні заходи, що проводяться в психіатричних лікарнях та будинках соціального захисту, не підпорядковані економічним цілям (стаття 15(1) Закону про психічне здоров’я).
  18. Керівник закладу з надання психіатричної допомоги, якщо виявить, що твій законний представник не виконує належним чином свої обов’язки по відношенню до тебе, повідомляє про це суд з питань опіки та піклування за місцем твого проживання (ст. 17 Закону про психіатричну допомогу).
  19. Зверніться до суду з питань опіки за місцем знаходження психіатричної лікарні із заявою про призначення опікуна, якщо ви вважаєте, що вам потрібна допомога в управлінні всіма вашими справами або справами певного типу під час перебування в лікарні (ч. 1 ст. 44 Закону про психічне здоров’я).
  20. Тебе заслухає виїзний суддя не пізніше, ніж через 48 годин після того, як суд з питань опіки отримає повідомлення від керівника психіатричної лікарні, якщо ти був госпіталізований на підставі ст. 23 (психічно хвора особа, госпіталізована, якщо її поведінка свідчить про те, що внаслідок цієї хвороби вона безпосередньо загрожує своєму життю або життю чи здоров’ю інших осіб), ст. 24 (особа, поведінка якої свідчить про те, що внаслідок психічного розладу вона безпосередньо загрожує своєму життю або життю чи здоров’ю інших осіб), ст. 24 (особа, поведінка якої свідчить про те, що внаслідок психічного розладу вона безпосередньо загрожує власному життю або життю чи здоров’ю інших осіб, і є сумніви щодо того, чи є вона психічно хворою, перебування в лікарні не може тривати довше 10 днів) і ст. 28 (у разі відкликання раніше наданої згоди на госпіталізацію) (ч. 2 ст. 45 Закону “Про психічне здоров’я”).
  21. Подання заяви про призначення адвоката ex officio в процесі розгляду справи в суді з питань опіки у випадках, передбачених Законом про психічне здоров’я (ст. 48 Закону про психічне здоров’я).
  22. Оскаржити постанову суду з питань опіки про госпіталізацію до психіатричної лікарні без Вашої згоди до суду другої інстанції (ст. 42 і 47 Закону про психічне здоров’я).
  23. Подати запит у довільній формі на виписку з психіатричної лікарні – якщо вас госпіталізували за вашою згодою (стаття 36(1) Закону про психічне здоров’я).
  24. Ти можеш подати заяву в довільній формі з проханням виписати тебе з психіатричної лікарні не раніше, ніж через 30 днів після того, як рішення суду про госпіталізацію або подальше лікування без твоєї згоди набуде законної сили. O Twoim wypisie postanawia ordinator (lekarz kierujący oddział), jeżeli ustały przewidziane w ustawie oochronie zdrowia psychiatryczne przyjęcia i pobytu Twojej w szpitalu (ст. 35 ч. 1 i ст. 36 ч. 1 i ч. 2 ustawy o ochronie zdrowia psychicznego).
  25. Зверніться до суду з питань опіки, в окрузі якого знаходиться психіатрична лікарня, із заявою про видачу наказу про виписку з психіатричної лікарні, якщо Вам відмовлено у виписці. Заяву слід подати протягом семи днів з моменту повідомлення особи про відмову у виписці, а також про час і спосіб подання заяви (ч. 3 ст. 36 Закону про психічне здоров’я).
  26. Прийняття за Вашою згодою (або за згодою Вашого законного представника) до будинку соціального захисту, якщо Ви не можете задовольнити свої основні життєві потреби і не можете розраховувати на сторонній догляд, потребуєте постійного догляду та опіки, але не потребуєте стаціонарного лікування (ст. 38 Закону про психічне здоров’я).

Розділ 4
ПРАВА ДИТИНИ ПРИ НАДАННІ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

Як пацієнт віком до 18 років, ви маєте право користуватися більшістю своїх прав як повнолітня особа при доступі до медичних послуг, беручи до уваги права ваших батьків або опікунів та враховуючи обмеження, пов’язані з вашим віком.

ЯК ПАЦІЄНТ ВІКОМ ДО 18 РОКІВ, ВИ МАЄТЕ НА ЦЕ ПРАВО:

  1. Медичні послуги на умовах та в обсязі, визначених для застрахованих осіб (стаття 13(1)(1) Закону про виплати).
  1. Додаткові медичні послуги стоматолога та стоматологічні матеріали, що використовуються при наданні цих послуг, кваліфікуються як гарантовані пільги для дітей та підлітків віком до 18 років (стаття 31(3) Закону про пільги).
  2. Якщо ви є неповнолітнім віком від шістнадцяти років, лікар зобов’язаний надати вам інформацію в обсязі та у формі, необхідній для належного перебігу діагностичного або терапевтичного процесу; крім того, ви маєте право висловити свою думку (стаття 31(7) Закону “Про медичні та стоматологічні професії”).
  3. Якщо ви неповнолітня особа віком від шістнадцяти років, лікар зобов’язаний надати вам доступну інформацію про стан вашого здоров’я, діагноз, запропоновані та можливі методи діагностики і лікування, передбачувані наслідки їх застосування або відмови від них, результати лікування і прогноз (ч. 1 і 5 ст. 31 Закону “Про лікарську професію і лікаря-стоматолога”).
  4. Якщо ти неповнолітня особа, яка досягла шістнадцяти років, твоя згода (крім згоди твого законного представника) також необхідна для проведення обстеження або надання інших медичних послуг. У разі застосування хірургічного втручання, методу лікування або діагностики, що становить підвищений ризик для Вас, також потрібна Ваша письмова згода (на додаток до згоди Вашого законного представника) (ч. 4 ст. 34 Закону “Про лікарські професії”).
  5. Якщо ви неповнолітня особа віком від шістнадцяти років, ви маєте право заперечувати проти вилучення клітин, тканин і органів після смерті (ч. 3 ст. 5 Закону про трансплантацію).
  6. Якщо Ви є неповнолітнім, старше шістнадцяти років або молодше шістнадцяти років і здатні розсудливо висловити свою думку щодо участі в медичному експерименті або клінічному випробуванні (після того, як Вас проінформують про характер, значення, наслідки та ризики випробування), необхідно надати інформовану згоду в письмовій формі на участь у вищезазначених дослідженнях на додаток до згоди Вашого законного представника (ст. ст. 25(2) Закону про медичні та стоматологічні професії; ст. 37 b(2)(4) і ст. 37h(1)(1) Закону про лікарські засоби).
  7. Відкликати згоду на участь у клінічному випробуванні або медичному експерименті або вийти з нього в будь-який час (ч. 1 ст. 27 Закону “Про лікарські професії”; ч. 1 ст. 37h та ч. 2 ст. 37b Закону “Про лікарські засоби”).
  8. Щоб з метою мінімізації болю і дискомфорту під час клінічного дослідження було забезпечено залучення до дослідження персоналу, який володіє знаннями і навичками поводження з неповнолітніми та застосування методів мінімізації дискомфорту, пов’язаного з дослідженням (§ 23 п. 1 Розпорядження Міністра охорони здоров’я від 30 квітня 2004 р. про порядок проведення клінічних досліджень за участю неповнолітніх (Законодавчий вісник № 104, поз. 1108)).
  9. Якщо ви неповнолітня особа старше тринадцяти років, ви маєте право дати згоду на вилучення у вас кісткового мозку на користь ваших братів і сестер, якщо це не спричинить передбачуваної шкоди вашому організму (стаття 12(3) Закону про трансплантацію).
  10. Якщо Ви неповнолітня особа віком від шістнадцяти років, Ви маєте право звернутися до суду з питань опіки та піклування, юрисдикція якого поширюється на Ваше місце проживання, із заявою про надання дозволу на взяття у Вас кісткового мозку або периферичних кровотворних клітин у ситуації, коли існує безпосередня загроза життю Вашого рідного брата чи сестри (ч. 4 ст. 12 Закону про трансплантацію).
  11. Якщо ви народилися в лікарні або потрапили до лікарні у віці до семи років, вам видається ідентифікаційний маркер (стаття 21а Закону про медичні заклади).
  12. Якщо ви неповнолітній віком від шістнадцяти років і здатні давати згоду, ваша згода також необхідна для госпіталізації до психіатричної лікарні (стаття 22(4) Закону про психічне здоров’я).

На законних підставах:

  1. Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 року (Dz. U. № 78, поз. 483, зі змінами та доповненнями);
  1. Закон від 30 серпня 1991 р. “Про заклади охорони здоров’я” (Законодавчий вісник 2007 р., № 14, поз. 89);
  2. Закон від 27 серпня 2004 р. “Про медичні послуги, що фінансуються з державного бюджету” (Законодавчий вісник № 210, поз. 2135, зі змінами та доповненнями);
  3. Закон від 5 грудня 1996 р. про професії лікаря і стоматолога (Законодавчий вісник 2005 р., № 226, поз. 1943, з наступними змінами);
  4. Закон від 5 липня 1996 року про професії медичної сестри та акушерки (Дз. У. від 2001 р., № 57, поз. 602, з наступними змінами);
  5. Закон від 19 серпня 1994 року про охорону психічного здоров’я (Законодавчий вісник № 111, поз. 535, зі змінами та доповненнями);
  6. Закон від 1 липня 2005 р. про збір, зберігання та трансплантацію клітин, тканин та органів (Законодавчий вісник № 169, поз. 1411);
  7. Закон від 6 вересня 2001 року. – Фармацевтичний закон (Дз. У. від 2004 р., № 53, поз. 533, з наступними змінами);
  8. Закон від 27 липня 2001 р. про лабораторну діагностику (Законодавчий вісник 2004 р., № 144, поз. 1529, зі змінами);
  9. Закон від 17 травня 1989 р. про лікарські палати (ОВ № 30, поз;)
  10. Закон від 19 квітня 1991 року про самоврядування медсестер і акушерок (Законодавчий вісник № 91, поз. 178, зі змінами та доповненнями);
  11. Закон від 29 серпня 1997 р. про захист персональних даних (Законодавчий вісник 2002 р., № 101, поз. 926, з наступними змінами);
  12. Розпорядження Міністра охорони здоров’я від 21 грудня 2006 р. про види та обсяг медичної документації в закладах охорони здоров’я та порядок її обробки (Законодавчий вісник № 247, поз. 1819);
  13. Розпорядження Міністра охорони здоров’я і соціального забезпечення від 23 серпня 1995 року про порядок застосування прямого примусу (Законодавчий вісник № 103, поз. 514);
  14. Розпорядження Міністра охорони здоров’я і соціального захисту від 4 серпня 1995 р. про перелік медичних послуг, які потребують окремої згоди пацієнта або його законного представника (Законодавчий вісник № 100, поз. 503);
  15. Розпорядження Міністра охорони здоров’я від 6 жовтня 2005 року про загальні умови договорів про надання медичних послуг (Законодавчий вісник № 197, поз. 1643);
  16. Розпорядження Міністра охорони здоров’я від 30 квітня 2004 р. про порядок проведення клінічних досліджень за участю неповнолітніх (Законодавчий вісник № 104, поз. 1108).

Для отримання детальної інформації про права пацієнтів, будь ласка, зв’яжіться з нами:
Офіс захисту прав пацієнтів при Міністрі охорони здоров’я
ul. Długa 38/40
00-238 Warszawa

безкоштовну гарячу лінію Бюро:

0-800-190-590

www.bpp.waw.p
email: sekretariat@bpp.waw.pl

контакт

22 545 62 43
kontakt@odonto-klinika.pl

Стоматологічна клініка ОДОНТО
вул. Hanki Czaki, місцевий 9
01-588 Warszawa
вхід з вулиці Popiełuszki

Години роботи

Пн-Пт: 10:00-20:00

Copyright 2021 | Built with Designum Business Marketing